05 Грудня 2022
Сервісні центри МВС – частина волонтерського війська України
Рано-вранці 24 лютого прокинулася країна волонтерів. Так могла б починатися якась екшн історія, фільм апокаліпсис чи пригодницький бойовик із врятування світу. Але у цій реалії прокинулися ми. Кожен українець. Вся нація.
Волю у кулак. Страх подалі. Гнів у сублімацію та допомогу всій країні. Ось так ми вже живемо понад 9 місяців. У нас у кожного своє поле бою і свій фронт. Проте ми чітко знаємо – допомагати армії, людям, один одному – це те, що врятує нашу країну. Що вже її врятувало. Бо «три дні», за які вони мріяли нас колонізувати, стали лише фантазіями старих пропагандистів.
Саме сьогодні, 5 грудня, Україна разом зі світом святкує Міжнародний день волонтера. І в нас це явище переросло в щось набагато більше, ніж просто допомога тим, хто її потребує. Бо саме українські волонтери ще з 2014-го стали серйозною опорою держави в боротьбі проти агресора. А від початку повномасштабного вторгнення всі чітко переконалися – без волонтерської діяльності не вистоїмо. Маємо працювати усі на спільну Перемогу.
Так ми і робимо у сервісних центрах МВС. Наші працівники з перших днів війни у себе вдома приймали людей з інших регіонів, готували для армії, після роботи плели сітки, шили камуфляжну форму, бронижилети, організовували благодійні ярмарки, відвідували дитячі будинки, притулки для тварин, купували бензопили, акумулятори, дизельні генератори, автомобілі та шини до них.
<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/eOsixxNOBlQ" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>
Ми донатили свою кров для військових, відвідували їх у лікарнях, виготовляли окопні свічки й відправляли палатки для польової кухні, продукти харчування, миючі засоби та медичні препарати.
А ще поза робочим часом наші працівники практично у кожній області займаються волонтерством. Є люди, які не припиняли це робити ще з 2014 року. За цей час були: тисячі коробок, тони продуктів, медикаментів, турнікетів і бандажів, безпілотників та оптичних приладів, військового спорядження, оргтехніки та автівок відправлено на передову. А ще, допомога тим, хто мусив тікати від війни, евакуація поранених з шпиталів прифронтової зони, допомога дітям… Навіть згадувати тяжко…
А люба Одещина. Складно уявити скільки цією весною вони розвантажили тон гуманітарної допомоги для рідної Миколаївщини. Крім того, керівник одного із сервісних центрів МВС погодився стати водієм, який довіз все необхідне до Миколаєва. Довіз під обстрілами, у найтяжчих умовах, але з вірою, що це врятує не одне життя.
Зараз ми всі живемо в умовах війни, ми навчилися, пристосувалися. Нас зробив сильнішим не страх – нас сформував гнів. Але ми люті на ворогів, наші збройні сили ми завжди раді вітати у стінах сервісних центрів МВС. Коли наші військові повертаються на декілька днів додому, намагаємося, кому це потрібно, швидко надати державні послуги – обміняти посвідчення водія, зареєструвати автівки на фронт, скласти іспити, відкрити додаткові категорії. Бо це теж підтримка, теж допомога.
А ще багато хто з наших пішли на фронт, бо так відчували. Комфортний кабінет – це зручно і затишно, але коли твою країну рвуть на шмаття – комфорт відходить на другий план. Тут вмикаються базові цінності – життя, любов, майбутнє дітей.
Сьогодні й завжди дякуємо усім волонтерам, усім небайдужим за те, що міцно й надійно тримаєте тил, допомагаєте військовим, знаходите час, сили і бажання. Сьогодні ми вдячні кожному, хто допомагає, збирає, купує, привозить, домовляється, кому не байдуже і кому не треба пояснювати «для чого». Бо це про єдність, про любов до справи, яку робимо, землю, де живемо, людей, яким допомагаємо, військових, які стоять.
І буде ранок, в якому не буде війни. І будуть українські прапори у кожному куточку України. І завжди буде країна.