Історія Владислава Раца — про відповідальність та внутрішню силу, усвідомлення що свобода не дається легко. Вибір захищати рідну землю, не заради нагород чи слави, а заради безпечного майбутнього дітей. Про життя після фронту.
24 лютого 2022 року його життя, як і життя мільйонів українців, розділилося на «до» і «після». Уже на сьомий день повномасштабного вторгнення Владислав прийняв рішення стати на захист України. Він пішов туди, де було найважче. Були різні бойові завдання, втрати, підтримка побратимів і щоденна боротьба за життя.
«Моє життя змінилося. Я інакше сприймаю багато речей. Часто згадую друзів, з якими йшов пліч о пліч, було по різному, але ми підтримували один одного і йшли вперед. Найбільшу силу давала сім’я. Дружина завжди підтримувала морально та надихала, за цей час народила нам ще одного синочка. Зараз я більше ціную тишу, та родинний затишок, більше часу проводжу в родині. Так, я змінився, мені часто хочеться мовчати. І коли я мовчу у моїй голові відтворюються спогади, які не дають мені забути речі, про які не хочеться згадувати, але є і такі моменти, які не хочеться ніколи забути», — ділиться Владислав.
Фронт навчив його головного — цінувати життя, підтримку побратимів і розуміти справжню вагу кожного рішення. Цей досвід не минає безслідно. Він залишається в погляді, у витримці, у вмінні діяти зібрано навіть у складних ситуаціях.
Після повернення додому, він повернувся працювати до сервісних центрів МВС Закарпаття. Тут продовжує свою місію — допомагати людям і зміцнювати систему, яка щодня працює для громадян.
Владислав працює головним спеціалістом відділу організації технічного контролю транспортних засобів у регіональному сервісному центрі МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (місце роботи — Ужгород).
“Кожна людина має якесь вподобання, ось я до прикладу люблю ходити на рибалку, мати улюблену справу це добре вона розвіює думки, зцілює. Іноди життя вносить свої корективи та приходиться йти з зони комфорту, однак після повернення необхідно відновлюватись, і саме: сім’я, улюблена справа, друзі та колеги, допомагають з цим впоратись”- поділився своїм баченням з нами Владислав.
Його історія — про стійкість, любов до родини та службу, яка триває навіть поза фронтом. Про людей, які, попри біль залишаються на своєму місці та працюють для країни.